12 грудня 2011р. батьки та діти прийшли на спеціальну зустріч, яка мала на меті показати, що кожен із присутніх потребує любові, уваги та розуміння один до одного.
Зустріч розпочали молитвою та піснями подяки і хвали Богові. І це великий плюс, адже, що ми можемо зробити власними зусиллями???І хіба не Господу слід дякувати, що кожен із присутніх міг прийти своїми ногами, чути власними вухами, бачити своїми очима, сприймати своїм розумом, відчувати своїм серцем...?!
Потім Яцюк Василь Григорович звернувся коротким словом до батьків та дітей, закликаючи кожного навчитися вміщати та любити один одного.
Після цього у виконанні Стойка Василя прозвучали дві пісні - для мами та тата, у яких говорилось про те, що батьки є найближчими у світі, що мамине серце завжди готове пригорнути, а батьківська мудрість навчає бути виносливим до проблем, що траплятимуться на шляху.Також піснею любові до мами звернулися сестрички Сидій Інна та Яцюк Наталя. Свій вклад у цю зустріч зробив і Вербіцький Віктор Іванович, який заспівав пісню про матерів та їхніх дітей.
Також усі присутні мали змогу побачити два відеоролики про відносини батьків і дітей.
Чому стільки уваги відведено цьому питанню??? Тому що - це різні вікові групи і між ними в усі віки траплялись непорозуміння, бо старшим здається, що вони все знають і від своїх нащадків вимагають незаперечного виконання всіх канонів, які вони створили у цьому світі. А молодим хочеться простору для польоту і вони летять у світ довірливо і невпевнено, роблячи помилки, щоб набути свого досвіду і своєї мудрості.Старші хочуть постійно оберігати, а молоді — позбутися опіки. Тому і виникають часто між батьками і дітьми різні непорозуміння.
Вкінці до всіх присутніх мала слово звернення сестра Вербіцька Оксана Богданівна, яка закликала дітей поважати своїх батьків, а батьків навчитись розуміти своє насліддя.Вечір закінчився спільною молитвою.
Насправді кожній людині треба вчитись бути мудрою, щоб уміти своєчасно змінити гнів на милість, простити і по-іншому глянути на ті обставини, в яких вона опинилась. Людині постійно потрібно вчитись жити між людьми, вдосконалювати свій характер, плекати паростки любові і доброти. І це стосується як молодих, так і старших.
Батьки і діти — це любов і сльози, Це вічне щастя і одвічний біль. Це — сонце і тепло, сніги й морози, Мед на вуста й на вічні рани сіль. Як на троянді — колючки і квіти, Так і в житті є радість і печаль. Високі мрії й дуже різні діти… Чомусь таке трапляється, на жаль. Всім хочеться все мати в ідеалі, Причому водночас і без зусиль. Щоб щастя без труда і без печалі Пливло саме у руки звідусіль. Та у житті такого не буває Й запам’ятати треба в чому річ: Зоря щаслива лиш тоді засяє, Якщо трудитись будеш день і ніч. А діти — це і щастя, і турбота, Відповідальність і тривога теж. Без відпочинку й вихідних робота, Любов така, яка не має меж!
