29 липня 2012 року в нашій церкві народилась ще одна молода сім'я Бринюка Тараса та Василинки.
Божа любов вилилась у їхні серця Духом Святим, наповнила їх невимовною радістю та принесла мир у їхні душі.
Розпочинається шлюб в церкві і ти спостерігаєш за всіма деталями: як урочисто заходять молоді в дім молитви, як виглядають, як дивляться один на одного, як співає для них хор, як дає наставлення пастор... Після всіх цих моментів наречені звершують молитву разом з батьками та служителями. І це самий прекрасний момент - просити Божого благословіння на свою сім'ю.
Цей день для молодих швидко пробігає. Він наповнений радощами, побажаннями. Їх оточують близькі люди, батьки, друзі, ті, які цінують і люблять їх найбільше.
Та приходить вечір, свято, здавалося б, закінчується, але насправді все тільки починається. Хтось наче відкриває чисту книгу і починає заповнювати її сторінки. Що буде написано в цій книзі залежить, насамперед, від наречених. Кожен із них тепер повинен розуміти, що має жити вже не для себе, а для іншого. Якщо любиш по-справжньому людину, то хочеться кожен день радувати її та ділитись самим дорогоцінним. Христос навчає нас: "Любити ближнього, як самого себе". Це правило в сім'ї має бути головним. Але людська любов - не вічна. Ми не вміємо любити так, як нас любить Бог. Проте ми можемо кожного дня шукати Христа у своєму повсякденному житті і переповнюватись Його присутністю, з Якою ми отримуємо Його любов, Його покірність, смирення та бажання служити іншим.
Ми щиро бажаємо Тарасу та Василинці шукати Божого лиця повсякчас і черпати від Нього те, що людській природі просто не під силу. Хай Бог буде їм в цьому підтримкою.
